Навіщо виконується зворотна засипка пазух фундаменту?

Зворотне засипання фундаментів дозволяє вирішити проблему утилізації ґрунту, витягнутого з котловану або траншеї, викопані при будівництві підстави. Крім того, грунтова підсипка необхідна для оптимізації теплостойкости цокольній частині будівлі.

Причому обидві цілі досяжні лише при дотриманні певних технологічних норм, які регламентують процес підсипки грунту. І в цій статті ми розглянемо технологію засипки фундаменту привізним або витягнутим грунтом.

Підсипку грунту в траншею або в цокольну порожнину фундаменту починають після затвердіння тіла фундаменту і завершення облаштування цокольній частині будинку. Тобто, поспішати з цією операцією не слід: ж не застиглому фундаменту протипоказані механічні навантаження, які супроводжують процес підсипання. Та й цокольну частину будова зручніше будувати на фундаменті без підсипки.

У підсумку, фундаментна засипка починається через два-три тижні після закінчення робіт по заливці підстави. За цей час бетонний розчин трансформується в цементний камінь і придбає не менше трьох чвертей розрахункової міцності.

Як матеріал для зворотної засипки, на думку укладачів відповідних СНиП, слід використовувати грунт, витягнутий з котловану (траншеї) фундаменту. Застосовувати піщані або піщано-гравійні суміші, в даному випадку, не варто. Адже, по-перше, це дорого, і, по-друге, зворотна засипка фундаменту – СНиП наполягає саме на такому формулюванні – повинна мати ту ж структуру і вологість, що і грунт будівельного майданчика.

Крім того, використання в якості матеріалу підсипки витягнутого грунту дозволяє заощадити кошти на його утилізації. До того ж, такий хід дозволяє розташувати майданчик для складування витягнутого грунту недалеко від будівельного ділянки.

А залишки грунту – наприклад, родючий шар грунту, складованих осторонь від основної маси – можна використовувати в якості матеріалу для подальшого ландшафтного облаштування.

Процес підсипки грунту або піщаної суміші технічно реалізується дуже просто: грунт або суміш просто переміщують в пазухи між стінкою фундаменту і стінкою котловану (траншеї). Однак, як і будь-яка інша справа, процедура підсипки пов’язана з масою нюансів, які перетворюють простий на вигляд процес в повноцінну технологічну операцію.

Тому на практиці зворотна засипка фундаменту піском або грунтом виглядає наступним чином:

  • На самому початку, шляхом лабораторних аналізів, перевіряють вологість грунту. Адже для підсипки не потрібен ні сухий грунт, ні волога, схожа на бруд грунт. Оптимальний рівень вологості для здимаються (пилових, піщаних, глинистих різновидів грунту) складає 12-18 відсотків. Важкі сорти грунту можна розмочити до 15-20 відсотків.
  • Далі, надмірно вологі грунту підсушують на сонці. А якщо грунт надмірно сухий, то його зволожують. Причому для зволоження використовують не воду, а «цементне молочко» – слабкий розчин портландцементу в воді. Причому молочко можна виготовити своїми силами. Для цього слід ввести в воду кілька жмень сухого цементу і коли вода змінить колір на молочно-білий колір, розчин вважається готовим.
  • На наступному етапі можна зайнятися підсипанням периметра підстави, заповнюючи простір між фундаментом і стінками котловану. Процес підсипки в цьому випадку відбувається і зовні, і зсередини короба підстави. Причому обидві гілки процесу виконуються поетапно: тобто, земля, мул, пісок засипаються на дно котловану, з внутрішньої і зовнішньої сторони, шарами по 30-50 сантиметрів. Кожен шар спочатку змочується цементним молочком, а потім утрамбовується.

При цьому категорично не можна використовувати для підсипання родючий шар грунту, що містить в собі велику кількість органіки (коріння, крупніше організми, сліди трав’яного покриву). Адже розкладена органіка втрачає свій обсяг, що позначається на якості засипки.

  • Після завершення підсипки периметра приступають до заповнення цокольній частині фундаменту. Якщо всередині будівлі передбачається будівництво підвалу або підземного поверху, то цю частину процесу підсипання можна пропустити. В іншому випадку внутрішні пазухи заповнюють або повністю, або частково. Глибина внутрішньої підсипки залежить від типу фундаменту і типу ростверку. Так, зворотна засипка стрічкового фундаменту виконується або до рівня продухов – цей варіант годиться для балочного ростверку, або до рівня цокольного перекриття – цей варіант використовується при будівництві ростверку-стяжки. Пальові фундаменти з висотою цоколя до 50-80 сантиметрів засипаються повністю. Більш високий цоколь пальового варіанту передбачає лише підсипку в формі відвалу, з ухилом від внутрішньої стіни підстави. Цей же варіант годиться і для стовпчастого фундаменту.

На завершення огляду технології слід відзначити, що надмірно габаритні котловани засипають за допомогою важкої будівельної техніки – екскаваторів самоскидів і грейдерів. А малозаглубленние фундаменти можна засипати і за допомогою лопати, носилок та належної мотивації пари-трійки робітників.

Причому і при механічній, і при ручному засипці особливу увагу слід приділити не тільки самому переміщенню грунту. Не менш важливою процедурою є і трамбування шарів засипки. Адже ця операція не тільки відновлює природну щільність грунту, але і запобігає просідання грунту по периметру фундаменту.

Поверх ущільненого грунту, на спеціальній, вологостійкої підкладці, по периметру фундаменту заливають наземний «козирок» – вимощення. Цей елемент захистить простір між стінками підстави і стінками котловану від небажаної вологи, яку генерує сама атмосфера (дощ, сніг).

Крім котловану фундаменту в зворотній засипці потребують ще й траншеї, прориті під інженерні комунікації.

В цьому випадку підсипка грунту виконується інакше, а саме:

  • На самому початку, ще до монтажу трубопроводу, на дно траншеї укладають шар щебеню (не більше 10-15 сантиметрів), поверх якого насипають 30 або 40-сантиметровий шар піску. Причому в заздалегідь зазначених місцях, поверх щебеню і тонкого (10 або 20-сантиметрового) шару піску заливають плиту 20-сантиметрові плити під фундаменти колодязів трубопроводу.
  • Далі, поверх піщаної подушки монтують трубопровід, розташовуючи над плитами колодязів елементи запірно-регулюючої арматури.
  • На наступному етапі необхідно побудувати з цегли або бетонних кілець шахти колодязів.
  • Після завершення монтажу колодязів і повної перевірки трубопроводу можна приступати до засипання траншеї. Для цього, поверх труби, підсипають 30-40 сантиметровий шар піску, трамбуемого механічно або вручну. Ну а після цього в траншею, шарами по 50-70 сантиметрів звалюють позбавлений органіки грунт.

У фіналі, поверх засипаного контуру траншеї насипають невисокий (до 20 сантиметрів) пагорб – він «піде» в землю вже наступної осені, коли просочена вологою грунт остаточно вляжеться.