Будівництво стрічкових фундаментів великого заглиблення

Заглубленная стрічка фундаменту дозволяє вирішити проблему облаштування підстав з цокольним поверхом. Адже в цьому випадку тіло фундаменту працює не тільки, як опора для основної конструкції, але і як стіна для житлового цоколя або теплого підвалу. Крім того, за допомогою заглибленою конструкції можна облаштувати фундамент на ділянці зі складним рельєфом.

Словом, вигоди від використання стрічкового фундаменту глибокого залягання – очевидні. Тому в даній статті ми познайомимо наших читачів з процесом спорудження підстав такого типу.

Пристрій будь-якого стрічкового фундаменту не відрізняється особливою складністю. Адже, по суті, стрічка – це просто дуже товста бетонна або блокова «стінка», яка спирається на піщану подушку.

Тобто, якщо розглянути поперечний зріз в площині фундаменту, то перед нами відкриється така картина: в глибокій траншеї, на 15-сантиметровій подушці спочиває бетонний блок, армований горизонтальними прутами з вертикальними і горизонтальними перев’язки.

Весь цей блок: від підошви до ростверку, являє собою монолітну конструкцію, облаштовану по всьому периметру будівлі. Причому в деяких випадках, стрічковий монолітний заглиблений фундамент заливається не тільки по периметру: всередині коробки підстави облаштовується ще й поперечна стрічка, що з’єднує протилежні стінки.

У підсумку, архітектор, який використовує в якості підстави стрічкову конструкцію, звертає увагу всього на два параметра – глибину занурення і товщину фундаменту.

Підстави стрічкового типу, з великою глибиною залягання підошви фундаменту облаштовуються на щільних грунтах, таких як: суглинок, скеля, кам’яниста грунт з великими уламками скельних порід, глина. Тільки такі грунти можуть витримати солідну вагу монолітної стрічки, захована в землю набагато нижче глибини промерзання грунту.

Втім, вирішуючи, на скільки заглиблювати стрічковий фундамент в грунт, в першу чергу, звертають увагу не на глибину промерзання грунту, а на вагу будови, залежний від типу використовуваного будматеріалу.

Тому фундаменти під дерев’яні будинки дуже рідко заглиблюють нижче позначки в 120 сантиметрів, а бетонні конструкції змушені спиратися на 180-сантиметрові фундаменти. Тобто, глибина фундаменту коливається в межах від 1,2 до 2 метрів.

Ширина зрізу поперечного перерізу фундаменту визначається виходячи з двох параметрів:

  • Товщини несучої стіни будівлі.
  • Площі опорної поверхні підстави.

Від першого параметра – товщини стінки майбутнього будинку залежить ширина перетину в верхній частині. Адже ростверк повинен бути трохи товщі, ніж несуча стіна. Тобто, на цей параметр впливає теплостійкість будівельного матеріалу використовується при спорудженні стін.

Тому для дерев’яних конструкцій буде достатньо 40-сантиметрового ростверку, підстави під піноблок або газобетон потребують 50-сантиметровому ростверку, а цегляні будівлі в 60-сантиметрової верхній частині стрічки фундаменту.

Другий параметр – площа опорної поверхні фундаменту визначається шляхом складних обчислень. Причому, як вступні даних в цьому випадку використовується і несуча здатність грунту, і передбачуваний обсяг бетонної стрічки, і вага самої будови. Сенс розрахунків полягає в зменшенні, шляхом збільшення площі підстави, що визначається вагою будинку – тиску, до рівня сприйманого грунтом.

Підсумком таких досліджень є визначення оптимальної площі підошви фундаменту (яка залежить від постійної довжини і розраховується ширини), як параметра, що розподіляє вагове навантаження будови на грунт. Зрозуміло, чим більше буде площа, тим менше буде навантаження. Однак зайва товщина стіни збільшить загальну будівельну кошторис, що вкрай небажано.

Крім того, непрямий вплив на товщину фундаменту надає і його теплостійкість. Втім, останній параметр можна відкоригувати за допомогою найпростішої теплоізоляції.

Визначивши глибину залягання і товщину фундаменту можна приступати до будівництва підстави.

Причому, сам процес зведення заглибленого фундаменту можна розділити на три етапи:

  • Земляні роботи.
  • Облаштування фундаменту.
  • Фінальна стадія.

На першому етапі виконується риття котловану або траншеї. Перший варіант, в разі фундаментів складної форми, буде краще, хоча і клопітно другого. Відритий грунт складується на особливій майданчику – в 10-15 метрах від кордону котловану.

Дно заглиблення розрівнюється, звільняється від великих валунів і засипається 20-сантиметрової піщаної подушкою, яка просочується цементним молочком (слабким розчином цементу в воді) і ретельно утрамбовується. Після цих дій можна приступати до будівництва тіла фундаменту.

На другому етапі заливається монолітна підстава або формується фундаментна кладка. Причому останній варіант, використовують лише в тому випадку, якщо облаштовується заглиблений стрічковий фундамент з блоків.

Монолітна заливка виконується наступним чином:

  • На піщаній подушці монтують опалубку, посилену підпорами.
  • Усередині опалубки встановлюють арматурний каркас, що складається з горизонтальних прутків перетином 12-16 міліметрів. Вертикальний крок (відстань між нижнім і верхнім прутком) дорівнює 40-50 сантиметрам. Прутки пов’язують по горизонталі і вертикалі, використовуючи для цього штирі, довжина яких дорівнює висоті або ширині фундаменту.
  • У армовану порожнину опалубки подають готовий бетон марки М300. Бетон спускають в опалубку по жолобах або шлангах, поступово піднімаючи транспортний канал від рівня дна.

Заливку виробляють в один прохід. Тому обсяги привізного бетону слід прорахувати заздалегідь.

Підстава з блоків споруджують за тими ж правилами, що несучу стіну, тільки фундаментні блоки можуть бути набагато габаритніший стінових матеріалів.

Тому блочне будівництво ведеться за такими правилами:

  • На дні котловану заливають 10-сантиметрову опорну поверхню, в структуру якої монтують від двох до чотирьох арматурних прутів.
  • Після схоплювання опорної поверхні по ній укладають перший шар бетонних блоків. Причому малогабаритні вироби стикуються на цементну суміш, а великогабаритні блоки стикуються за допомогою арматурної перев’язки торців, посиленою цементним стягуванням.
  • Другий ряд блоків монтують з урахуванням правил перев’язки – верхнє виріб повинен спиратися на два нижніх – і стикуються аналогічним чином і так далі.
  • Укладаючи останній ряд, поверх блоків заливають 10-сантиметровий шар бетону – армуючий пояс, який відкоригує все огріхи кладки.

Кладка забирає більше часу, ніж заливка, однак, така підстава можна облаштувати силами всього одного-двох чоловік.

У фіналі слід завершити облаштування підстави: засипати грунтом пазухи в траншеї, облаштувати гідроізоляцію ростверку і оформити цоколь.